ТАЄМНИЦІ ДНЯ ЗАКОХАНИХ

 Щороку в усьому світі в день пам’яті святого Валентина відзначається День закоханих. Та чи справді це свято пов’язане з цим святим?

Згідно офіційної версії християнський священик Валентин жив у Римі в ІІІ столітті до н. е. за часів імператора Клавдія ІІ і окрім служіння церкві займався природничими науками та медициною.

За легендою войовничий імператор Клавдій ІІ нібито вважав, що створення сім'я заважає солдатам воювати за імперію і тому заборонив римським воїнам створювати сім'ї, щоб ніщо не відволікало їх від ратних подвигів. Але Валентин не послухався наказу імператора і продовжував вінчати закоханих, поки про це не дізнався Клавдій. За це його заарештували й ув'язнили під охороною офіцера, донька якого була сліпою. Священик не лише оздоровив її, а й навернув на християнство батька й усю родину. Довідавшись про це, імператор наказав відрубати йому голову, що й сталося 14 лютого 269 року.

Проте на відміну від багатьох християнських святих Валентин не є історичною особою, а зазначена легенда нічим не підтверджується. Загалом в католицькій церкві існує декілька святих Валентинів і Валентин, причому римський Валентин офіційно вважається не покровителем закоханих, а покровителем людей, які страждають на нервові захворювання. Ікони часто зображують його в одязі священика або єпископа, який оздоровлює юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі святого Валентина один юнак, хворий на епілепсію, довго молився і видужав.

Насправді день святого Валентина був приурочений церквою, як багато інших свят (Різдво, Великдень тощо), до давньоримського язичницького свята луперкалій на честь бога Фавна (за іншою версією, на честь богині шлюбу та сім'ї Юнони), який відзначався щороку 15 лютого. В цей день, щоб жінки народжували здорових малюків, хлопці хапали батоги, зроблені зі шкіри тварин, принесених в жертву Фавну, і бігали голяка по Риму, стьобаючи зустрічних жінок. Жінки охоче підставляли тіла під удари, так як вважалося, що вони дадуть їм плодючість і легкі пологи, також скидаючи при цьому з себе одяг. Закінчувалося все, як не важко здогадатися, буйними оргіями. Певним аналогом луперкалій у східних слов’ян було свято Івана Купала (в ніч з 6 на 7 липня).

У 496 році Папа Римський Геласій I заборонив луперкалії. А згодом святкування дня святого Валентина, як свята закоханих і альтернатива язичницьким традиціям, їх остаточно замінило.

Слід зазначити, що Російська православна церква дуже вороже ставиться до цього католицького свята, пропонуючи замість нього свій варіант – відзначати день закоханих 8 липня (25 червня за ст. ст.) в день святих Петра і Февронії покровителів сім’ї та шлюбу, яких дослідники ототожнюють з відомим по літописах ХІІІ століття муромським князем Давидом Юрійовичем та його дружиною.

Проте це свято давно вже втратило свій релігійний підтекст і стало світським святом всіх закоханих, у який прийнято надсилати коханим так звані «валентинки» - невеличкі вітальні листівки у вигляді сердечка, з найщирішими побажаннями, словами кохання, пропозиціями руки та серця чи просто жартами, яку не підписую. Отримувач має здогадатися, хто надіслав ці привітання.

Винахідником «валентинки» вважають французького герцога Шарля Орлеанського, який походив з королівської династії Валуа і вважався одним з найвидатніших поетів свого часу. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром під час Столітньої війни, він нібито надсилав із лондонського Тауера віршовані любовні послання своїй дружині Бонні д’Арманьяк. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському музеї. Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло вже після XV століття. У США свято відзначають з 1777 року.

А в Україні це свято хоча ще й доволі молоде, проте вже встигло набути великої популярності і шанується всіма закоханими. Святкувати 14 лютого як День закоханих стає традицією серед української молоді. Адже для справжнього кохання не існує жодних перешкод – ні релігійних, ні національних, ні політичних, ні будь-яких інших.