ВИШИВАНКА АБО МОДА ПО-УКРАЇНСЬКИ

      Вишиванка є чи не найголовнішим символом України. Вона старіша навіть за наш тризуб і тим паче за державний прапор. На думку багатьох вчених коріння сучасної української вишиванки сягає трипільських часів. Культ вишиванки в Україні є одним з найдавніших і в усі часи був загальнонаціональним.

Вперше цю сорочку було описано в ХІ сторіччі у візантійських текстах, але дуже схоже на те, що носять зараз, можна побачити й на статуях, створених ще у VІІ сторіччі. В описах подорожей іноземців Україною вже з ХVІ сторіччя розповідається, що вишиванку носили всі і завжди: чоловіки і жінки, багаті і бідні, у робочі та у вихідні дні.

В сучасній Україні вже котрий рік набуває поширення Всесвітній день вишиванки -  міжнародне свято, яке відзначають у країнах, де мешкають українці, і яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу. Дата його проведення припадає щороку на третій четвер травня.

ВЕЛИКДЕНЬ

16 квітня 2017 року християни всього світу відзначають найвеличніше християнське свято – Світле Христове Воскресіння, або Великдень.

Великдень, а саме так здавна називали українці цю особливу неділю року, є найдавнішим і найголовнішим християнським святом усього богослужебного року і приурочене Воскресінню Ісуса Христа. Християнська Пасха тісно пов’язана з єврейською і дослівно перекладається як «проходження повз». Але якщо для іудеїв Песах є символом визволення від єгипетської неволі й обретінням Землі обітованої, то для християн Пасха символізує перемогу життя над смертю, звільнення від тягарів гріха, перехід зі стану несвободи в царину свободи і любові.

ВЕСНЯНЕ РІВНОДЕННЯ

З давніх часів і дотепер людство намагається жити за природними ритмами. Вельми значним в цьому плані є День весняного рівнодення, який повторюється щороку у другій половині березня. Загалом весняне рівнодення може припадати на різні числа березня.

Точний час настання Дня весняного рівнодення в 2017 році - 20 березня 10 годин 29 хвилин до 07 годин 30 хвилин (за Гринвічем). Практично всі країни так званого «шовкового шляху» з часів раннього Середньовіччя цей день вважають справжнім Новим роком. В цей момент Сонце перейде в сузір'я Овна, поклавши початок астрономічної весни.

У стародавні часи, коли календарів не існувало, люди були впевнені, що цей день є початком весни, а сил темряви і світла стає порівну. Також з весняним рівноденням пов'язували і оновлення природи: буйний ріст зелені, поява нирок на кущах і деревах, перші грозові дощі.

КОЛИ УКРАЇНЦІ СВЯТКУВАЛИ НОВИЙ РІК?

Багато хто думає, що святкування Нового року 1 січня на території сучасної України почалося з 1700 року згідно указу російського царя Петра I, який запозичив цю традицію в Голландії та інших країнах Західної Європи. Причому, літочислення, як і раніше, тривало за юліанським календарем, що зберігався на всій території Росії аж до 1918 року. Але це не вірно.

Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у багатьох стародавніх народів святкування Нового року зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня - початку землеробських робіт, то й давні слов’яни початок нового року асоціювали з приходом весни. Точно сказати, як святкували Новий рік в язичницькі часи на теренах Київської Русі, не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов’язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення. Саме з тих далеких часів дійшли до нас щедрівки: «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка …».

РУКОТВОРНЕ ДИВО РУШНИКА 

Рушник завжди відігравав значну роль у житті українського народу: у церемоніях, обрядах, під час сімейних і державних свят. На рушникові несли новонароджену дитину хрестити до церкви, на нього ставали молодята, беручи шлюб, з ним проводжали людину в останню путь.

З давніх-давен українці прикрашали предмети хатнього вжитку орнаментами, які були взірцем їхньої працьовитості та мистецьких здібностей. Ця потреба мала також магічний та релігійний зміст. Бажаючи прихилити до себе богів, люди закликали їх відповідними знаками-символами та оберегами. Сьогодні вже не можна напевне сказати, кому першому спало на думку втілити в орнаменті красу навколишнього світу. Археологічні знахідки та літописи підтверджують, що всі візерунки в кераміці, різьбленні, вишивці мають спільні риси.

КВІТКА ПАПОРОТІ

     Хто не читав повість Миколи Васильовича Гоголя «Вечір напередодні Івана Купала». Пам’ятаєте, що говорить Басаврюк Петрові Безрідному, який уклав угоду з нечистим: «Дивися, Петре, ти поспів якраз в пору: завтра Івана Купала. Одну тільки цю ніч на рік і цвіте папороть». За часів Гоголя єдиний опівнічний цвіт-вогонь папороті вважався в народі тим знаком, який вказує, де був заритий скарб. 

     Однак це народне повір’я не відповідає дійсності. Насправді папороть ніколи не цвіте, а розмножується спорами, дрібним пилом, що утвориться на нижній поверхні листя і побачити який можна тільки під мікроскопом.

     І все ж красива стародавня легенда має під собою деякі підстави. В Україні існує досить рідкісний вид папороті, так званий вужовник (до речі занесений до Червоної книги), який викидає щось схоже на китицю квітів. Це, звичайно, не квіти, а лише витягнута частина листя зі своєрідними «бростями» - спорангіями, які й відкриваються в суху теплу погоду.

ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ ЧУЖА ЦЕРКВА?

       Ні для кого не є таємницею, що значна кількість віруючих в Україні є вірянами Української православної церкви Московського патріархату, що насправді є відгалуженням Російської православної церкви. При цьому Українська православна церква Київського патріархату називається ними неканонічною і розкольницькою.

       Однак залишмо осторонь питання канонічності і з’ясуймо дещо інше.

Згідно тих же канонів православ’я віруюча людина має почитати не лише самого Бога, Святе Сімейство і янголів, а й святих – праведників, мучеників, преподобних тощо. Тож, які святі визнаються Російською православною церквою?

Серед інших ми знаходимо тут дуже цікавих персонажів, російських князів і царів, канонізованих Москвою.