ЯК ЗЛИЙ ДІД МОРОЗ СТАВ ДОБРИМ САНТА КЛАУСОМ

  Всім нам з дитинства знайомий і любимий казковий новорічний Дід Мороз. Однак не всі знають, що для наших предків-слов’ян Дід Мороз був зовсім не добродушним, веселим старим, який приносить радість і веселощі, а непоказним шкідливим дідуганом, який трясучи довгою сивою бородою, бігав по полях і стукотом викликав тріскучі морози. Від його удару по куту хати розколювалася колода! Згодом у тих же східних слов'ян він перетворився на богатиря-коваля, який сковує воду “залізними морозами”. Існував навіть слов'янський ритуал “умиротворення” Діда Мороза. Напередодні Різдва старший у родині повинен був виглянути у вікно або за поріг і запропонувати: “Морозе, Морозе! Приходь, кисіль їсти! Морозе, Морозе! Не їж наш овес!”.

Трансформування образу Діда Мороза, перетворення його на добродушного улюбленця дітвори, який приносить подарунки, відбулося під впливом західних різдвяних звичаїв, згідно яких Дід Мороз (Санта Клаус, Сінтер Клаас, Пер Ноель) саме такий, добросердий, який радує сюрпризами.

ЯКІ КВІТИ І СКІЛЬКИ ДАРУВАТИ? 

Поширена думка про те, що жовті квіти нібито передвіщають розлуку, є помилковою. Насправді, як стверджують флористи, жовтий колір - це символ щастя, життєрадісності, сімейного затишку і благополуччя. Тому не варто боятися жовтих квітів. Взагалі, за рідкісним винятком, можна дарувати квіти будь-якого кольору. Хоча в деяких країнах білі гортензії і хризантеми, наприклад, символізують скорботу, а яскраво-червоні троянди прийнято дарувати тільки близьким людям - матері, дружині, сестрі, нареченій, тому що вважається, що червоний колір свідчить про любов.

Що стосується кількості квітів, то згідно української, російської, і, наприклад, вірменської традиції парну кількість квітів приносять на похорон чи на могилу померлого, а живій людині слід дарувати квіти тільки в непарній кількості. Однак так прийнято не всюди. Майже в усій Європі, США і деяких країнах Сходу все як раз навпаки - дарують парну кількість квітів, тому що це приносить щастя.

ОБІД ПО-КОРОЛІВСЬКИ

Обіденний стіл у палаці Собеського
       у Золочеві, за яким подавали борщ

Навряд чи хто не знає, що таке український борщ. Ця страва з'явилася в Україні дуже давно. Однак невірно начебто борщ - винятково українське блюдо. Він прийшов до нас від західних і південно-західних сусідів і прижився в Україні, а також на Дону та Кубані, став улюбленим національним блюдом українців. А от у наших північних сусідів борщ не зумів витиснути місцеве блюдо - щі. 

Слово "борщ" походить від назви рослини борщівника, їстівне листя якого використовувалось в їжу. Значення "суп з буряка" з’явилось пізніше внаслідок переносу назви юшки, яку раніше варили з борщівника, на нову страву.
     Невірно й те, начебто борщ був простою селянською їжею. Борщ не тільки слугував їжею для знаті, але й був предметом кухарського мистецтва. Складанням борщів займалися на кухнях багатьох знатних вельмож. Так відомі, наприклад, борщ Яна Собеського - короля Польщі (1674-1696 рр.) і борщ Івана Скоропадського - українського гетьмана (1708-1722 рр.). І хоча зазначені можновладці навряд чи докладали власних зусиль до створення цих борщових страв, вони увійшли в історію поміж іншим і завдяки тому, що вживали їх з особливим задоволенням та витонченістю.